Сонячні електростанції для власного споживання.

Фотоелектричні модулі виробляють постійний струм, інвертори перетворюють його на змінний і синхронізують роботу станції з внутрішньою мережею підприємства. Споживачі насамперед використовують поточну генерацію, а мережа покриває різницю між навантаженням і виробітком.

Для системи власного споживання важлива не лише річна сума кіловат-годин, а збіг генерації з робочим графіком. Надлишок у вихідні або в години низького навантаження може потребувати обмеження інверторів, накопичення або іншого погодженого режиму роботи.

Погодинний або 15-хвилинний профіль зіставляємо з розрахунковою генерацією для конкретної координати, орієнтації й кута нахилу. У моделі враховуємо затінення, температуру модулів, втрати в кабелях та інверторах, доступність обладнання і поступову деградацію.

Окремо перевіряємо струми короткого замикання, селективність захистів, допустиме завантаження трансформатора, якість напруги й режим при зникненні зовнішньої мережі. Звичайна мережева СЕС під час аварії мережі відключається; для резерву потрібна інша архітектура.

Грошовий ефект рахуємо для кожного інтервалу: скільки генерації спожито на місці, скільки обмежено або передано назовні та за якою вартістю. До моделі входять капітальні витрати, обслуговування, страхування, заміна окремих компонентів і деградація виробітку.

Універсального строку окупності немає. Два об’єкти з однаковою потужністю СЕС можуть мати різний результат через графік роботи, тариф, орієнтацію площин, затінення, стан покрівлі та умови приєднання.

Різницю між сезонами визначають коротший світловий день, нижча висота сонця, хмарність і можливе снігове покриття. Низька температура може підвищувати миттєву ефективність модулів, але не компенсує дефіцит сонячної енергії.

Тому станцію не оцінюємо за одним літнім місяцем. Перевіряємо помісячний баланс, зимові напруги стрінгів, вітрові та снігові навантаження і безпечний доступ для огляду покрівлі.